Від C++ Builder до ери AI-агентів: шлях підприємця, інженера і романтика.

Наприкінці року прийнято зважувати здобутки останніх дванадцяти місяців. Я ж вирішив підвести підсумок за чверть століття.

Мій шлях в ІТ розпочався у 1995 році. Ще будучи студентом технікуму, я прийшов молодшим програмістом в «Івано-Франківськгаз» — зі знанням FoxPro та великою пристрастю до технологій.

Тоді IT-світ був нішевим і майже магічним. Це була епоха «заліза» та дуже низького рівня абстракції, час дискет і перших несміливих кроків глобальних мережевих протоколів.

Сьогодні, наприкінці 2025-го, нейронні мережі вже самі пишуть код, а технологічні стеки встигають застаріти швидше, ніж ми завершуємо документацію до них. Разом з інструментами сильно змінився і масштаб нашого мислення.

Цей текст — підсумок шляху від першого коду до управління міжнародними IT-компаніями. Це роздуми про те, що залишається важливим у світі, де мода на фреймворки змінюється щосезону.

Частина 1. Романтика «заліза» (1995–2001)

Мій шлях у high tech розпочався з мікроелектроніки та розуміння того, як електрика перетворюється на інформацію.

Навчання у технікумі та диплом молодшого спеціаліста-радіотехніка (1996) дали мені те, чого сьогодні часто бракує «чистим» розробникам, — фізичне відчуття системи. Я дуже ціную цей досвід.

Навчання в Івано-Франківському університеті нафти і газу (ІФНТУНГ) на спеціальності «системотехніка» збіглося з бурхливим розвитком Інтернету в Україні.

У 1999–2001 роках ми з колегами розгортали перші інтернет-вузли в університеті та Обласній раді. Це була справжня романтика. Ми будували інфраструктуру з нуля, у часи, коли навколо було дуже мало людей із подібним досвідом. Linux тільки починав входити в наше життя.

У програмуванні 2000 року моїм головним інструментом був Borland C++ Builder. Це був фантастичний інструмент. Можливість візуально спроєктувати інтерфейс і одразу «оживити» його за допомогою потужного C++ дозволила створити перші серйозні проєкти.

Частина 2. Викладання та перші кроки в бізнесі (2001–2007)

У 2000 році ми з друзями заснували «Софтек» — одну з перших софтверних компаній на заході України.

Вже за рік, у 2001-му, я відкрив «Б.Ф.Дизайн» — першу в регіоні студію вебдизайну.

Це був цікавий період. Інформаційні технології стрімко входили в бізнес і повсякденне життя. Хотілося займатися всім одразу, щоб не пропустити нічого важливого в цій технологічній революції.

Передача знань як Hard Skill

Паралельно з бізнесом я викладав у Коледжі електронних приладів та університеті «Україна».

Предмети були різними: об'єктно-орієнтоване програмування, комп'ютерні мережі, системи передавання даних.

Якщо ти не можеш пояснити студенту, як працює поліморфізм або що таке топологія мережі, ти сам цього не розумієш до кінця.

Викладання дало мені важливий урок: коли пояснюєш щось іншій людині, сам починаєш бачити прогалини у власному розумінні.

Робота з міжнародними організаціями

Робота регіональним представником проєкту IREX (США) та впровадження програм «Глобальні бібліотеки» за підтримки Фонду Білла і Мелінди Гейтс допомогли мені переключитися на інший масштаб.

Я побачив, як IT може впливати на життя цілих громад і як технології відкривають людям доступ до інформації та знань.

Інтернет удома тоді був лише у 2% українських сімей.

Частина 3. Епоха системного бізнесу: SoftServe та [bvblogic] (2007–2018)

У 2007 році я прийняв непросте рішення повністю зосередитися на бізнес-завданнях.

Я очолив розробницький центр SoftServe в Івано-Франківську. Це був великий виклик: з нуля побудувати філію, запустити виробничі процеси, найм і навчання та створити комфортне середовище для 100+ професіоналів.

Створення [bvblogic]

У 2008 році я став співзасновником, а згодом виконавчим віцепрезидентом компанії [bvblogic].

Це був наступний етап моєї менеджерської трансформації. Я дедалі більше відходив від написання коду і зосереджувався на побудові структури компанії, команд та процесів.

Мій головний висновок із цього десятиліття:

Найскладніша система — це не мікросервіси на Kubernetes, а група людей, які мають працювати злагоджено заради спільної мети.

Процесно-орієнтований підхід і корпоративна культура — це своєрідна «операційна система» будь-якої організації. Якщо вона працює погано, жодний фреймворк її не врятує.

Частина 4. Повернення до витоків на новому рівні (2018–2026)

Період з 2018 по 2020 рік став для мене часом професійної ревізії.

Працюючи незалежним експертом та ІТ-євангелістом, я отримав рідкісну можливість подивитися на індустрію збоку й вийти за межі щоденної операційної рутини.

Саме в цьому просторі між «старим» і «новим» виникли ідеї моїх майбутніх стартапів та розуміння того, що майбутнє багато в чому належить тим, хто здатен побачити й спроєктувати нові архітектури ще до того, як вони стануть мейнстримом.

Писати код швидше за інших уже недостатньо.

Важливим доповненням до цього досвіду стала робота в державному секторі, яка тривала з 2020 по 2024 рік.

Державні структури — складні системи з великою інерцією, жорсткою ієрархією та високою ціною помилки. Навчитися впроваджувати інновації там, де система природно чинить опір змінам, стало для мене одним із найкращих тренінгів із системного мислення та організаційного дизайну.

У 2026 році розробка рішень на базі AI вимагає вже іншого підходу до проєктування, ніж класичне написання коду.

І це, мабуть, найцікавіша частина цього шляху: за тридцять років змінилися мови програмування, інструменти, архітектури й сам спосіб створення технологій. Але питання, які справді мають значення, залишилися напрочуд схожими.

Як людина взаємодіє із системою? Як команда знаходить спільну мову? Як технологія змінює життя людей? Що варто будувати, а що краще залишити осторонь?

Саме ці питання, здається, і залишаються найцікавішими.

Частина 5 (головна). Що насправді має значення

12 уроків за 25 років досвіду

Сьогодні, напередодні 2026-го, підсумовуючи пройдений шлях, я виділив дванадцять уроків, якими можу поділитися з майбутніми інженерами, архітекторами та CEO софтверних і технологічних компаній.

Це висновки, які пройшли через кризи, технологічні зміни, помилки та нові початки. Вони суб'єктивні й подекуди можуть здатися суперечливими або очевидними. Чи враховувати їх — кожен вирішує сам.

0. Завжди займайтеся улюбленою справою

Життя швидко минає. І хочеться, щоб воно було цікавим і приносило задоволення.

Я не дуже вірю в довгий шлях у справі, яка вам зовсім не подобається. Визначте для себе орієнтири й намагайтеся їх дотримуватися.

Навколо завжди буде багато скептиків, радників, експертів і просто людей, які «знають, як краще». Це нормально. Важливо чути їх, але залишатися на своєму курсі.

1. Ваш успіх потрібен передусім вам

Навряд чи хтось передасть вам готову формулу, яка приведе до успішної кар'єри чи створення великої компанії.

Книги, методики, публікації, тренери, коучі та інші джерела знань можуть багато дати. Але здебільшого це способи розширити світогляд і подивитися на проблему під іншим кутом.

Шукати власний шлях усе одно доведеться самостійно. Двох однакових шляхів не буває. Неможливо повністю скопіювати чужий досвід, так само як неможливо пережити чужі перемоги чи поразки замість себе.

2. Базові знання — страховка від технологічного старіння

Основи радіотехніки та схемотехніки, закладені ще в технікумі, сьогодні допомагають мені краще розуміти фізичні обмеження обчислень та внутрішню механіку сучасних AI-систем.

Досвід роботи з SQL ще з далекого 2000 року допомагає помічати структурні проблеми у складних проєктах з обробки даних ще на етапі концепції.

Порада: уникайте пастки «фахівця окремого фреймворку». Інструменти змінюються кожні кілька років, а тепер часто й швидше. Логіка побудови систем, принципи роботи з даними та фундаментальні алгоритми живуть значно довше.

Глибоке розуміння Computer Science — це хороша опора для професійного життя на десятиліття вперед.

3. Код — це лише спосіб автоматизації бізнес-логіки

Замовнику не потрібен ваш код сам по собі. Він може навіть не оцінити переваги Node.js над PHP, навіть якщо вони для вас очевидні.

Йому потрібно, щоб документи не губилися, звіти формувалися натисканням однієї кнопки, клієнти були задоволені сервісом, а сама система допомагала досягати потрібного результату.

Порада: якщо ви хочете залишатися потрібним у 2026 році, коли ШІ пише код за лічені секунди, вчіться розуміти ціль задачі. Ставайте людиною, яка допомагає вирішити проблему, а не лише перекладає технічне завдання на мову програмування.

4. Культура «романтика-інженера» як запобіжник вигорання

Майте хобі у реальному світі.

Захоплення, де результат можна побачити й помацати, добре тренують навичку цілісного сприйняття систем. У програмуванні ми щодня маємо справу з абстракціями, а робота руками повертає відчуття фізичної реальності.

Порада: зберігайте пристрасть до творення.

Коли робота перетворюється на механічне «закриття тікетів у Jira», зникає частина того, що робить інженерію цікавою. ШІ вже добре справляється з багатьма рутинними задачами. Людська цікавість, інтуїція та азарт дослідження залишаються важливою частиною творчого процесу.

Саме ця внутрішня енергія часто й відрізняє інженера від просто виконавця.

5. Управління хаосом через процеси

Мій шлях у SoftServe та розбудова [bvblogic] навчили мене, що масштабування майже неможливе без структури.

Коли компанія росте, ви вже не можете контролювати кожен проєкт чи фрагмент коду. Зате можете створити зрозумілі процеси.

Процесно-орієнтований підхід і певний «корпоративний кодекс» допомагають системі працювати стабільно під тиском дедлайнів, клієнтів та інших непередбачуваних обставин.

Я сам не люблю бюрократію. Хороша структура для мене — це про інше: щоб усі розуміли напрямок, знали свою роль і могли веслувати в одному ритмі.

Порада: бійтеся хаосу, але не перетворюйте процеси на самоціль. Хороший процес відділяє рутину від творчості, допомагає людям розуміти свої завдання та зону відповідальності й залишає більше простору для важливого.

6. Legacy-мислення: як не стати застарілою версією самого себе

У 2000 році я був експертом у FoxPro, Lotus Notes та C++ Builder. Сьогодні ці стеки вже стали частиною історії.

Якби я тримався за улюблені інструменти, то давно перестав би бути професіоналом. Розуміння логіки процесів та здатність швидко розібратися в новій парадигмі важать більше, ніж роки роботи з конкретною мовою програмування.

Порада: регулярно перевіряйте свій досвід на актуальність.

У світі, де технології змінюються дедалі швидше, здатність вчасно відпустити застарілі знання й освоїти нові підходи стає однією з ключових професійних навичок.

Ваш головний актив — не пам'ять на синтаксис і не сертифікат про черговий рівень Agile. Це здатність адаптуватися до нових парадигм.

7. Команда як екосистема

Навіть дуже сильна людина має свої межі. Стійкі проєкти та компанії будуються командами.

Проєкти приходять і йдуть, а люди, з якими ви разом проходили складні періоди, часто залишаються частиною вашого професійного життя на роки.

Високопродуктивна команда — це група професіоналів і середовище довіри, де кожен розуміє свою роль і відчуває відповідальність за спільний результат.

Але, як і будь-яка екосистема, команда потребує уваги. Невирішені конфлікти, токсична поведінка чи постійна недовіра поступово впливають на всіх.

Порада: інвестуйте в «софт-скіли» так само серйозно, як у технічні. Вчіться слухати, делегувати, давати зворотний зв'язок і підтримувати інших.

У 2026 році роль лідера дедалі більше зміщується в бік створення умов, у яких люди можуть розкривати свої сильні сторони.

8. Партнерство — це єдність цінностей

Справжня міцність бізнес-партнерства проявляється не в період стартового азарту чи швидкого росту. Вона стає помітною тоді, коли на кону стоять гроші, влада або спокусливі можливості.

Стосунки можуть змінюватися. Інтереси теж. Тому важливо заздалегідь домовитися про принципи, правила та складні сценарії.

Порада: обирайте в соратники людей, чиї цінності вам близькі. Важливо також детально прописувати юридичні запобіжники та сценарії виходу ще на етапі, коли стосунки ідеальні.

Це не про недовіру. Це спосіб захистити спільну справу від людського фактора, який може проявитися в найбільш несподіваний момент.

Гроші при здоровому партнерстві — важливий результат, але далеко не єдина його цінність.

9. Масштабуйте мислення разом із бізнесом

Багато хто зупиняється на рівні локального успіху.

Досвід роботи в глобальних компаніях навчив мене дивитися ширше. Рішення, які ми приймаємо сьогодні, можуть залежати від того, що відбувається в іншій країні, індустрії чи навіть на іншому континенті.

Глобальні тренди, екологічні стандарти, соціальний вплив, ціни на нафту, місячні цикли — у світі все пов'язано значно сильніше, ніж іноді здається.

Порада: виходьте за межі своєї «бульбашки». Спілкуйтеся з людьми з інших індустрій, країн та культур.

Чим ширший ваш світогляд, тим більше зв'язків між, на перший погляд, непов'язаними речами ви починаєте помічати.

10. Криза — це аудит вашої стратегії

За чверть століття я бачив не одну економічну та технологічну кризу.

Кожна була болючою. І кожна щось показувала.

Криза швидко виявляє слабкі процеси, невдалі рішення та ідеї, які погано працюють у реальному світі. Водночас вона допомагає побачити те, що справді має цінність.

Порада: не чекайте ідеально спокійних часів. Їх, скоріше за все, не буде.

Вчіться сприймати нестабільність як частину середовища, у якому ми працюємо. Якщо система витримала шторм і після нього стала сильнішою, значить, у ній справді є фундамент.

11. Здоров'я та баланс як професійна відповідальність

Колись успішний IT-фахівець часто асоціювався з людиною, яка працює 24/7 на каві та піці.

Сьогодні я дивлюся на це інакше.

Виснажена людина приймає гірші рішення, втрачає концентрацію, стає менш терплячою до інших і поступово втрачає інтерес до того, що ще недавно захоплювало.

Ваша енергія — такий самий обмежений ресурс, як і серверні потужності.

Порада: ставтеся до свого здоров'я як до довгострокового активу. Сон, відпочинок, рух, час поза роботою та ментальний баланс — це базове обслуговування вашого головного інструменту.

Ви ж хочете вести за собою команду наступні 25 років?

Висновок: погляд у 2027-й і далі

Мій шлях від молодшого програміста у 1995-му до IT-підприємця у 2025-му — це подорож крізь кілька технологічних революцій.

Я бачив зліт і падіння багатьох технологій. Інструменти змінювалися, підходи змінювалися, змінювалися самі правила гри.

Але деякі принципи залишалися напрочуд стабільними:

• розуміння потреб людей і клієнта;

• чітка, зрозуміла та масштабована архітектура;

• раціональне застосування інновацій;

• команда, об'єднана спільними цінностями;

• цікавість до нового та готовність вчитися.

Сьогодні я займаюся розвитком та впровадженням AI, бо бачу в цьому наступний логічний етап технологічної еволюції. Але в глибині я все той самий інженер-романтик, який колись уперше відчув радість від того, що власноруч написаний код змушує складну обчислювальну машину працювати. Технології — це лише важелі. А щоб зрушити щось важливе, все одно потрібна точка опори. Нехай цією точкою будуть досвід, знання, цікавість і бажання продовжувати створювати.

Б.Ф. 31.12.2025