Компанія bvblogic з’явилася на світ 14 травня 2008 року. Нас було троє — Богдан Футерко, Віталій Родимюк та Богдан Томенчук (імена зашифровані в назві). На початку нами керував чистий драйв і щире захоплення своєю справою. Проте підприємницький прагматизм швидко підказав: щоб бізнес не просто виживав, а ставав лідером, кожен із засновників має взяти на себе чітку стратегічну роль. Поки мій партнер працював із «зовнішнім контуром» — продажами, клієнтами та новими ринками — я, як COO, зосередився на всьому, що відбувається «під капотом».
Залучити клієнта — це лише початок. Справжній виклик полягає у створенні надійного «двигуна» компанії. Потрібна система, яка видаватиме якісний і прогнозований результат навіть у моменти вибухового зростання кількості проєктів та людей. Це історія про те, як інженерний підхід до управління допоміг перетворити амбітний стартап на стабільну технологічну компанію.
В IT-індустрії саме команда визначає межу ваших можливостей, тому люди стали ключовою складовою нашого успіху. Коли ми почали активно рости, я зробив підбір спеціалістів своїм пріоритетом.
Я особисто провів сотні співбесід. Для мене це був процес пошуку однодумців, які поділяють наш драйв, а не просто формальна перевірка навичок. Я прагнув зрозуміти кожного кандидата, щоб переконатися: людина підсилить компанію своєю енергією та експертизою.
Паралельно ми системно працювали над тим, щоб найкращі фахівці самі хотіли стати частиною bvblogic: почали відкрито розповідати про наше внутрішнє життя, цінності та підходи, створюючи унікальні переваги для команди. З часом в IT-спільноті за нами закріпився образ компанії, де цінують особистість, дають простір для розвитку та пропонують справді цікаві задачі.
Стабільність IT-бізнесу напряму залежить від «заліза» та телекомунікацій. Моє завдання як операційного директора полягало в тому, щоб технічна інфраструктура випереджала запити відділу продажів і ніколи не ставала на заваді динамічному розвитку.
Наш перший сервер, що стояв просто в кутку кімнати, вичерпав свій ресурс миттєво. Кількість проєктів зростала, а спроба використати VirtualBox для віртуалізації швидко виявилася невдалою. Просте докуповування фізичних серверів давало лише тимчасове полегшення, але ми потребували справжньої операційної гнучкості.
Я шукав рішення, яке дозволило б керувати ресурсами на вищому рівні. Система віртуалізації на базі Linux/Proxmox/LXC/KVM, яку я впровадив, стала нашою надійною базою на роки. Розробники нарешті отримали стабільні тестові середовища, а техпідтримка забула про скарги на «підвисання».
На додачу ми розробили власну систему управління ресурсами, що перетворило інфраструктуру на єдиний керований механізм. Фактично ми впровадили власну хмарну архітектуру ще до того, як AWS став галузевим стандартом. Це дало нам величезну перевагу: коли партнер підписував новий контракт, ми запускали роботу майже миттєво, не витрачаючи тижні на підготовку.
Разом зі штатом зростав і ризик втратити контроль. Excel-таблиці та розрізнені таск-трекери вже не давали відповіді на питання про реальну ефективність. Готові ERP-рішення коштували дорого і не враховували нашої специфіки. Тоді я прийняв рішення: ми розробимо власну екосистему управління бізнесом, поєднавши open-source з кастомними модулями.
Синхронізація зусиль: Ми створили корпоративний портал та трекер проєктів на базі Redmine. Тепер кожен — від розробника до топ-менеджера — бачив прогрес у реальному часі. Це прибрало зайвий «операційний шум» і зібрало всю важливу інформацію в одному місці.
Фінансова прозорість: Не знайшовши адекватного інструменту для фінансового обліку, я власноруч спроєктував архітектуру та написав код нашої фінансової системи. Ми інтегрували її з CRM та трекером. Це був момент істини: замість інтуїції — реальні цифри щодо маржинальності кожного проєкту та чітко побачили збиткові й успішні напрямки.
Smart-рекрутинг: Щоб найм не гальмував ріст, ми автоматизували етапи підбору персоналу. Процес став прозорим, а HR-команда змогла сфокусуватися на спілкуванні з людьми, а не на рутинних операціях.
Усі ці модулі працювали як єдиний організм: дані з рекрутингу автоматично створювали профілі на порталі, трекер фіксував години, а фінансова система миттєво формувала звіти та інвойси.
Сьогодні важко перелічити всі елементи нашої інфраструктури — від десятків Linux-серверів до систем трекінгу кар’єрного росту та платформ підтримки підприємців. Кожен такий сервіс додавав компанії стійкості.
Що ми отримали в результаті
Моя робота була спрямована на те, щоб зробити компанію передбачуваною та керованою. Системність дала результати, які можна виміряти:
Прибутковість: Чіткий облік дозволив нам суттєво оптимізувати операційні видатки.
Масштабованість: Ми виросли в кілька разів, зберігши компактний адміністративний штат. Система дозволяла керувати сотнею людей у різних філіях так само легко, як і невеликою командою.
Якість та фокус: Наші інструменти звільнили команду від бюрократії, давши більше часу для творчості та написання коду.
Досвід у bvblogic показав, що успіх технологічного бізнесу у великій мірі тримається на здатності вчасно реагувати на внутрішні виклики. Продажі та маркетинг — це важливо, але технології в руках керівника стають додатковим важелем для масштабування. Ми не просто налаштовували сервери — ми закладали фундамент, здатний витримати будь-яке навантаження. Саме ця системна готовність дозволяла нам впевнено приймати виклики і брати проєкти від найвимогливіших клієнтів.



Щастя – це не щось готове. Щастя залежить тільки від ваших дій
Богдан Футерко: програміст, інженер, підприємець та менеджер. Досвід у технологіях, системне мислення та пристрасть до інновацій формують мій погляд на світ. Тут я ділюся своїми ідеями, проектами та спостереженнями про технології, системи та творчість.